Попрощався стрілець зі своєю ріднею

1. Попрощався стрілець зі своєю ріднею, Вирушав він в далеку дорогу. За свій рідний край, за стрілецький звичай Ми йдемо за свою перемогу. 2. А вітер колише шовкову траву, Молодий дуб додолу схилився, Листям шелестить... Вбитий стрілець лежить, Над ним коник його зажурився. 3. "Ой коню, мій коню, не стій наді мною, Я тим часом полежу прикритий. Лети, коню мій, скажи неньці рідній, Що я лежу у степу забитий, убитий 4. Най батько, і мати, і ріднії сестри, Нехай вони за мною не плачуть. Я в степу лежу, за ріднею тужу, Чорний крук наді мною вже кряче". 5. Багато вже хлопців лягло за Вкраїну, І ніхто з них вже більше не встане. А Вкраїна була, а Вкраїна жива І за волю свою вже повстала.